45%: безпосередня близькість – ключ до успішної роботи команди

spivpracya

На 45% більше цитують роботи авторів, які працювали в одній будівлі, аніж роботи тих авторів, які працювали в різних будівлях*.
Таким чином, фізична відстань все ще має значення для продуктивності та якості роботи! І цей висновок поширюється на лише на академічні праці, а й на сферу бізнесу.

* Кількість цитат та посилань – це одна з критеріїв успішності наукових робіт.

Джерело: "Stat Watch: Proximity is the Key to Collaboration", by Isaak Cohane, Harvard Business Review, March, 2011.
Адаптація: Сергій Головко, Ольга Головко

Управляй енергією, а не часом

Вимоги роботодавців щодо продуктивності працівників постійно зростають. Працівники намагаються відповідати очікуванням керівництва, однак поширений метод – попрацювати в неробочий час – має зворотню дію. Людина виснажується, втрачає інтерес до роботи, частіше хворіє і врешті-решт звільняється у пошуках робочого місця з більш “здоровими” умовами праці.

Тоні Шварц (Tony Schwartz) у своїй статті висвітлює питання відновлення енергетичнихManage_Your_Energy ресурсів людини в чотирьох вимірах: тіло, емоції, розум, душа. Започаткувавши прості ритуали, ви можете впливати на відновлення своєї фізичної, емоційної, розумової та духовної енергії, а це, у свою чергу, призведе до підвищення продуктивності, результативності та загальної задоволеності роботою.

Читати далі

Готорнський експеримент

 

(Гоуторнський експеримент, Хоуторнський експеримент, Хоторнський експеримент)

Hawthorne Works

Готорнський завод

В листопаді 1924 р. група дослідників почала проводити експеримент на заводі Готорна, який належав компанії Western Electric, в місті Сісеро, штат Іллінойс. Першочерговим завданням  було визначити залежності між фізичними умовами праці та її продуктивністю. Даний експеримент був логічним розвитком теорії “наукового управління”, який домінував в той період. Як це часто буває з великими відкриттями, отримані результати відрізнялись від очікуваних. Випадково вчені виявили дещо більш важливе, що в результаті дало поштовх виникненню теорії “людських відносин” в науці управління. Читати далі

Як конкуренція підсилює стартапи

Ендрю Бурке та Стефані Гасселс із університету Кренфілда виявили, що імовірність виживання стартапу на 3-му році існування підвищується, якщо протягом перших двох років він виживав в умовах жорсткої конкуренції.

Читати статтю повністю (обсяг: 1 стор., мова: англійська).

Джерело: Andrew Burke and Stephanie Hussels. How competition strengthens start-ups // Harvard Business Review. - March, 2013. - P. 24.

Стоп-список стратегії: про умови фінансування стратегічних ініціатив

Висококласні менеджери уникають обіцяти те, на що не можуть впливати. Адже зазвичай справа закінчується відсутністю результату і розведеними руками. Тестування відповідності оргдизайну обраної стратегії дозволяє виявити ряд ініціатив і завдань, свідомо приречених на невиконання з причини дефіциту повноважень і ресурсів, а також конфліктуючих стимулів.

Не хочемо розведених рук? Тоді ці завдання слід поставити в своєрідний «стоп-список» до тих пір, доки відповідальні за їх цільові результати менеджери не запропонують варіанти виправлення ситуації. Такими варіантами можуть бути запити на додаткові ресурси, повноваження, сприяння (включаючи підвищення зацікавленості у вирішенні задачі менеджерів інших служб), а також запити на звільнення від «допомоги» зверху, коректування змісту задачі (зниження «планки», включаючи розширення тимчасового горизонту і т. д.).

За підсумками обговорення цих запитів повинен наступити момент перетворення завдання в зобов’язання, коли менеджер підтверджує достатність ресурсів і повноважень для досягнення цільового результату. Чітка фіксація цього моменту – моменту переходу відповідальності (МПВ) – сьогодні одна з найбільш затребуваних компетенцій керівників.

МПВ є не єдиною умовою виведення проекту зі «стоп-списку». Ми ще не дослідили затребуваність проекту, його цінність як для зовнішніх, так і для внутрішніх клієнтів. Розглянемо компанію Х, працюючу на конкурентному FMCG-ринку. Обсяги продажів Х в рамках нової стратегії заплановані на рівні 500 млн. грн.

Ключовими пріоритетами для маркетингової служби називаються доробка клієнтської бази даних, рекламна підтримка трьох категорій продуктів, а також вихід на один з нових сегментів. Єдине, що засмучує маркетологів, – це скорочення бюджету на 10%.

Не заперечує важливість завдань служби маркетингу і керівник вертикалі продажів. Але на пряме запитання: «Наскільки обсяги продажів будуть менші за заплановані 500 млн. грн. у разі повної заморозки маркетингового бюджету?» він відповідає, що 500 млн. грн. забезпечить … в будь-якому випадку!

Для контрасту візьмемо компанію Y, працюючу на схожому ринку. І тут у директора по збуту також є готовність обіцяти продажу на рівні тих же 500 млн. грн.

При цьому він вважає реалістичним «замахнутися» на 600 млн. грн. Звідки прийдуть ще 100 млн.? В процесі діалогу виявляється, що додатковий обсяг можна набрати за рахунок істотного збільшення «частки гаманця» в трьох найбільших мережах супермаркетів.

Цього вдасться досягти, якщо менеджер отримає обіцянку від логістів приблизно вдвічі скоротити час на доставку продукції. Адже пріоритет на полицях віддається двом найближчим конкурентам тільки через запізнювання продукції. Сприйняття ж особами, що приймають рішення, інших важливих параметрів для відбору постачальника явно на користь Y.

Швидко стає ясно, що завдання – абсолютно реальне, вимагає цілком доступних ресурсів і може органічно перетворитися на зобов’язання керівника з логістики. При цьому підстави дати прирістне зобов’язання з’являється і в директора зі збуту Y, який бачить наповненість продажів по клієнтах і отримує гарантії надання цим клієнтам затребуваних покращень в сервісі.

Дві компанії – Х і Y. В обох схожа конкурентна ситуація і стратегічні пріоритети. Але кому вдасться уникнути зайвих витрат і заробити обіцяні акціонерам гроші? Очевидно, що тільки Y. Адже саме тут фінансування програм центру витрат (в даному випадку логістики) йде під конкретні цільові результати, цінність яких підтверджується прирістними зобов’язаннями центру доходу. А компанія Х? Звичайно, вона заощаджує гроші на маркетинг, але насправді просто втрачає їх.

МПВ та підтверджена цінність. Персоніфікація відповідальності і внутрішній клієнт. Не найскладніші концепції, що дозволяють змінити модну риторику економного / антикризового управління на дійсно розумне бюджетування. Нова стратегія дає шанс перестати економити і починати заробляти? Тоді чи не час згадати про «стоп-список»?

Джерело: Владислав Белошапка. Стоп-лист стратегии // Инвестгазета. - №47. - 2012.
Адаптація: Головко Сергій

Виконуючи обіцяне: про організаційне проектування бізнесу в підтримку стратегії

Наш стратегічний план не має дефіциту конкретики? Обіцянки, які ми даємо клієнтам, зрозумілі? Актуальність пропонованої цінності обґрунтована? Добре, якщо так. Але що тепер буде визначати результативність виконання цієї обіцянки?

Організаційна структура і ступінь її відповідності обраної стратегії. Так з великою ймовірністю скажуть випускники програм МВА, згадуючи тези класичних підручників зі стратегічного менеджменту.

Але більш точна відповідь на поставлене вище питання – організаційний дизайн. Такі аспекти оргдизайну, як розподіл відповідальності і повноважень менеджерів, їх стимули, необхідна взаємодія, підтримка і т.д., виходять далеко за межі того, що можна бачити з малюнку під назвою «організаційна структура компанії». Однак важливість цих питань для успішної реалізації стратегії не можна переоцінити.

Що ж саме в організаційному дизайні компанії має бути в фокусі найбільшої уваги? Що важливо перевірити від самого початку, приступаючи до реалізації стратегії?

Перше: перевірте розподіл повноважень між ринковими та операційними підрозділами. Основна відповідальність операційних підрозділів – оптимізація витратної частини. До ринкових підрозділів відносяться ті, які формують клієнтський інтерфейс компанії, тобто безпосередньо беруть участь у виконанні тієї обіцянки, яку дана стратегія дає ключовим клієнтам.

Так, обіцянка унікального персоніфікованого сервісу, яку дає одна з престижних світових готельних мереж, підтверджується повноваженями тих, хто безпосередньо виконує дану обіцянку. Адміністратор по поверху тут наділений правом самостійного вирішення важливого для клієнта питання (наприклад, пов’язаного з виходом з ладу відеоапаратури в номері) з ціною до кількох тисяч доларів. Без будь-яких попередніх погоджень, адже інакше – втрата цінного для клієнта часу, а обіцянка дотримана не буде!

Припустимо, що таку обіцянку персоніфікованого сервісу даємо і ми своїм клієнтам у різних регіонах країни в рамках нової стратегії нашої компанії. Саме за рахунок цього ми обґрунтовано розраховуємо потіснити позиції наших менш клієнтоорієнтованих конкурентів. Та чи не забули ми наділити своїх регіональних менеджерів необхідною владою? Чи левова частка пов’язаних з виконанням цієї обіцянки питань як і раніше знаходиться під контролем операційних керівників з центрального офісу, а значить, вимагає постійних узгоджень з ними?

Друге: перевірте неконфліктність стимулів підрозділів. Наприклад, агресивна стратегія з захоплення нових сегментів FMCG-ринку, що припускає надання нашою збутовою службою найпривабливіших комерційних умов дистриб’юторам, включаючи відстрочки платежу, може бути цілком обґрунтованою і логічною.

Однак реалізація такої стратегії буде свідомо супроводжуватися труднощами і навіть конфліктами, якщо показник дебіторської заборгованості залишиться одним з найголовніших в оцінці результативності фінансового департаменту.

Процес розробки стимулів для того чи іншого підрозділу повинен враховувати особливості завдань та мотивації менеджерів не тільки цього підрозділу. Необхідно, щоб ці стимули не суперечили інтересам менеджерів інших служб і не відволікали їх від пошуків оптимального способу виконання даною стратегією обіцянки.

Що показали результати перевірки? Потрібні коригування? Тоді не відкладайте їх проведення. Перший крок до вирішення проблеми – визнати її! Наша стратегія повинна бути не тільки конкретною, обґрунтованою, але і реалізовуваною. Це вірно в теорії, але це особливо важливо для практики.

До речі, помітно, як менеджери люблять протиставляти ці дві речі – теорію і практику. Даремно. Хороша теорія, наприклад теорія організаційного дизайну, дуже потрібна практикам! Адже вона дозволяє не витрачати час, гроші, енергію на проведення експериментів, результати яких можна передбачити заздалегідь. А такі експерименти точно позбавлені сенсу на етапі впровадження стратегії. На етапі, коли менеджерам потрібно якісно та ефективно виконати обіцяне клієнтам, акціонерам і самим собі.

Джерело: Владислав Белошапка. Выполняя обещанное // Инвестгазета. - №44. - 2012.
Адаптація: Головко Сергій

Сім підстав для відмови від делегування повноважень і методи їх усунення

Делегування повноважень передбачає наявність впевненості в собі та своїх підлеглих. Однак, як тільки виникає конкретна розмова про делегування повноважень, багато менеджерів стверджують, що делегування повноважень на практиці не працює. Керівники часто не готові делегувати свої повноваження, тому що вони побоюються, що співробітники не готові до виконання покладених на них обов’язків. Розглянемо сім найчастіших причин, які перешкоджають цьому процесу:

  1. У персоналу і так дуже багато роботи.
  2. Персонал не здатний це зробити.
  3. Персонал не хоче це робити.
  4. Мені нема кому делегувати цю роботу.
  5. У мене немає прав для делегування повноважень.
  6. У мене немає часу, щоб пояснювати це.
  7. Краще, якщо я зроблю це сам(-а).

Розглянемо кожний з цих приводів детальніше. Читати далі…

Коли стратегії можна довіряти: про конкретність та обґрунтованість стратегії

Ніколи не думали про стратегію бізнесу як про набір обіцянок? Їх менеджери дають клієнтам, один одному і, звичайно ж, акціонерам? Спробуйте! Тоді відразу виникне питання: а за яких умов цим обіцянкам можна довіряти?

Перша з умов – конкретність. Крім інструменту 5Q, конкретика стратегії перевіряється здатністю візуалізувати модель бізнесу в її основі, а значить, ключову категорію клієнтів, способи отримання прибутку і захисту від дублювання конкурентами, процеси в режимі аутсорсингу і т. д.

Що повинна обіцяти клієнтам компанія, яка прагне до зростання? Перш за все вигоди більш активно працювати з нами, переходу від конкурентів. Чи знайшли ми чітке, недвозначне визначення цих вигод? Якщо так, у чому саме вони полягають? Де і як ми їх шукали?

Конкретика обіцянок, які стратегія дає акціонерам, звичайно ж, припускає цифри продажів, прибутку і т.д. Але ще більш важливо наповнення цих цифр. Так, до цифри обсягу продажів, котру обіцяє керівник відповідної вертикалі, можна ставитися серйозно, тільки якщо будуть представлені як мінімум три види наповнення. Перший – по клієнтам або групам клієнтів. Другий – по продуктам / послугам. І третій вид наповнення – по людям. Логічно, що перед тим як обіцяти підсумковий результат, директор зі збуту повинен отримати обіцянки від кожного зі своїх менеджерів. Але чи дані були ці обіцянки? Чи це тільки цифри, що відображають швидше надії та наміри?

І тут слід перейти до другої умови довіри до стратегії – її обґрунтованості. Стратегія обґрунтована, якщо може бути показана як краща з декількох альтернатив. Тоді який зміст альтернатив? Які драйвери зростання передбачали ці альтернативи? Збільшення частки гаманця нинішніх клієнтів? Перехід до нас клієнтів конкурентів? Нові продукти? Зростання цін? За якими критеріями була оцінка? Які ризики і як враховувалися?

В цілому ж забезпечення обґрунтованості стратегії визначається майстерністю видобутку інформації, без якої стратегічне планування перетворюється в лотерею. Саме інформації, а не даних, сотнями мегабайтів яких можуть бути завалені наші комп’ютери. Пам’ятаємо: дані стають інформацією, коли на їх основі можна приймати рішення.

Що потрібно, щоб розвинути нашу майстерність отримання стратегічної інформації? Головне – навчитися ставити правильні питання. Правильне питання – це передусім питання, що не дає затуманити відповідь. Нижче наведені п’ять рекомендованих категорій питань, відповіді на які роблять стратегію обґрунтованою:

1) Питання на тестування життєздатності поточної бізнес-моделі (відповіді повинні показати, чи дійсно наш бізнес «заточений» на надання актуальної цінності і для кого з клієнтів ця цінність в принципі може бути актуальна).
2) Питання на тестування якості реалізації поточної бізнес-моделі (відповіді повинні показати, як клієнти оцінюють нас у порівнянні з конкурентами).
3) Питання на тестування нових моделей (відповіді повинні показати потенціал попередньо розроблених альтернатив).
4) Питання на визначення оптимального способу (алгоритму, швидкості, умов) переходу на нову модель.
5) Спеціальні питання (питання на перевірку важливих локальних гіпотез).

Відомо, що найбільш серйозні помилки в бізнесі є результатом не стільки неправильних відповідей, скільки неправильних запитань. Рекомендована кількість категорій допомагає виключити зайві і неправильні запитання.

Та чи не забули ми сформулювати правильні? Чи враховані отримані відповіді? Чи стала наша стратегія результатом колективного діалогу і спільного пошуку тих рішень, які дійсно ведуть компанію до успіху?

Якщо ні, залишається лише сподіватися на те, що у конкурентів з усім цим справи ще гірші. Але якщо так, з’являються шанси, що наша стратегія буде не тільки конкретною і обґрунтованою, але і реалізованою. А значить, обіцянкам, які вона дає, дійсно варто довіряти!

Джерело: Владислав Белошапка. Когда стратегии можно доверять // Инвестгазета. - №41. - 2012.
Адаптація: Головко Сергій

Вісім можливостей для лідерів у 2013-му році

Лідерство — це всього лише набір моментів, коли ви приймаєте правильне рішення чи адекватно реагуєте на ситуацію, переконаний Браян Ев’є (Brian Evje), консультант з питань управління та організаційної ефективності у Slalom Consulting. Він пропонує свій власний перелік можливостей, які відкриваються перед лідерами у 2013-му році.

Основний виклик лідерства полягає в тому, щоб з точністю визначати, які моменти мають значення і що робити у кожен з таких моментів. Якщо раніше ви завжди ігнорували їх, то рік, що настав, — чудова нагода, щоб нарешті звернути на них увагу.

Момент, коли ви не дозволяєте комусь “зірватися з гачка”. Організації зазвичай виступають чудовою ілюстрацією втрачених ілюзій та невиконаних обов’язків. Втім, намагання утримати людей “на гачку”, поки вони не виконають всі зобов’язання, може виявитися болісним як для людини, так і для вас, не кажучи вже про компанію.

Момент, коли ви свідомо відвертаєте увагу від своєї персони. Коли ви уникаєте зайвої уваги, то вбиваєте одразу двох зайців. З одного боку, ви звільняєте більше уваги для ваших колег, а з іншого — отримуєте більше простору для того, щоб спостерігати за командою. Адже набагато простіше спостерігати за іншими, коли ніхто не спостерігає за вами.

Момент, коли ви починаєте ставити інші, глибші запитання. Більшість запитань ставляться тоді, коли всі навколо вже й так знають відповідь. Хороший лідер вміє задавати такі питання, які не лише мають значення, але й змушують задуматися чи переосмислити певні догми та цінності.

Момент, коли ви просто говорите: “Хороша робота”. Ці два слова можуть стати надзвичайно потужним зарядом мотивації для ваших коллег, якщо знати, коли і кому їх говорити.

Момент, коли ви довго збираєтесь з думками, перш ніж приступити до нудної чи неприємної вам справи або розмови. Люди можуть роками уникати неприємних подій, розмов чи рішень. Але лідери повинні розуміти, які наслідки можуть виникнути через подібне уникнення і з більшою готовністю брати на себе виклики.

Момент, коли ви наполягаєте на найкращому розвитку подій для організації, навіть якщо це не дуже зручно. Лідер повинен завжди демонструвати відданість цілі та місії організації. І якщо лідер уникає наболілих проблем, то його колеги можуть вирішити, що він обрав шлях найменшого супротиву. А значить, подальша доля компанії його не дуже хвилює. Чи варто говорити, що після такого усвідомлення справи компанії перестануть хвилювати всіх її співробітників?

Момент, коли ви дозволяєте деяким можливостям “пройти повз вас”. Рішення щодо того, які можливості варто ігнорувати, не менш важливе, ніж те, які можливості варто використовувати для блага компанії. Постійне відволікання не йде на користь вашого бізнесу. Тому хороші лідери вміють встановлювати пріоритети і чітко їх дотримуватися.

Момент, коли ви даєте собі перерву. Лідерів завжди оточує великий натовп критиків. Але найгучніший з них той, що живе у вашій свідомості. Навчіться протистояти йому і не дозволяйте зруйнувати ваші досягнення.

Усвідомлення важливості подібних моментів дозволить вам стати більш автентичним та ефективним лідером.

Джерело: http://www.management.com.ua/

П’ять стадій занепаду

СТАДІЯ 1: ЗАРОЗУМІЛІСТЬ, ПОРОДЖЕНА УСПІХОМ. Великі компанії, досягнувши успіху, потрапляють в ізоляцію; накопичений імпульс може продовжувати якийсь час штовхати їх вперед, навіть якщо лідери беруть невдалі рішення або втрачають контроль. Стадія 1 настає, коли люди стають зарозумілими, сприймають успіх як щось само собою зрозуміле і перестають враховувати ті фактори, які в дійсності призвели до нього. За риторикою успіху («Ми успішні тому, що робимо те і те»), підміняючи глибоке розуміння і бачення («Ми успішні тому, що розуміємо, чому ми робимо те і те, і за яких обставин це не спрацює »), незабаром з великою ймовірністю спостерігатиметься падіння. Багато успішних результатів стали можливі завдяки удачі і випадку. Ті ж, хто нездатний визнати роль везіння у своїх досягненнях – і тим самим переоцінює власні заслуги і можливості, – проявляють зарозумілість.

СТАДІЯ 2: НЕКОНТРОЛЬОВАНЕ ПРАГНЕННЯ ДО БІЛЬШОГО. Зарозумілість стадії 1 («Ми – великі, ми можемо все!») призводить до стадії 2, тобто до неконтрольованого прагнення до більшого: більшого масштабу, більш високим темпам зростання, більш гучним заявам – всьому тому, що вважають «успіхом» ті , хто має владу. Компанії на стадії 2 втрачають контрольовану креативність, яка зробила їх великими, скоюють безсистемні кидки в ті області, де вони не можуть домогтися величі, або починають рости швидше, ніж можливо для того, щоб залишитися великими, а в найгіршому випадку роблять і те і інше. Переростаючи свої можливості, організація прирікає себе на занепад. І хоча самозаспокоєність і небажання змінюватися і раніше являють собою небезпеку для будь-якого успішного підприємства, для занепаду великих компаній більш характерна переоцінка своїх сил.

СТАДІЯ 3: ЗАПЕРЕЧЕННЯ РИЗИКУ І НЕБЕЗПЕКИ. Коли компанії переходять на стадію 3, внутрішніх сигналів тривоги стає все більше, хоча з точки зору зовнішнього спостерігача показники залишаються досить високими для того, щоб «відмести» тривожні дані або припустити, що труднощі мають «тимчасовий» або «циклічний» характер, що « все не так вже погано» і «фундаментально нічого страшного не сталося». На стадії 3 керівники недооцінюють негативні дані, переоцінюють позитивні, а сумнівним даним приписують знак «плюс». Замість того, щоб визнати свою відповідальність, ТОП-менеджери звинувачують у невдачах зовнішні фактори. Гатьмується та припиняється чесний, обґрунтований діалог, який характерний для команд, які домагаються високих результатів. Коли керівники починають піддавати компанію небезпеці, приймаючи на себе підвищені ризики і заперечуючи при цьому можливі негативні наслідки, вони штовхають її прямо до стадії 4.

СТАДІЯ 4: СПРОБА ВРЯТУВАТИ. Зростаючі небезпеки та/або ризики стадії 3 призводять до того, що компанія виявляється на етапі різкого занепаду, тепер вже помітного всім. Критично важливе питання: як реагують керівники? Шукають швидкого порятунку або повертаються до принципів, які раніше зробили компанію великою? На стадії 4 зазвичай вдаються до таких заходів порятунку, як призначення харизматичного і маючого бачення лідера, сміливої, хоча і ризикованої, стратегії; радикальної перебудови; кардинальної культурної революції; нового продукту – потенційного блокбастеру; злиття та поглинання, що змінюють «правила гри», та інші рішення. Перші результати рішучих дій можуть здатися позитивними, але їх ефект триває недовго.

СТАДІЯ 5: КАПІТУЛЯЦІЯ ПЕРЕД КРИЗОЮ ЧИ ЗАГИБЕЛЛЮ. Чим довше компанія залишається на стадії 4, раз за разом приймаючи «забійні рішення», тим імовірніше, що вона зірветься у штопор і виявиться на стадії 5, коли накопичені невдачі і дорогі помилкові заходи порятунку підточать її фінансовий стан та моральний дух команди настільки, що лідери втратять всі надії на велике майбутнє. В одних випадках керівники приймають рішення про продаж компанії, в інших – організація «всихає» і стає майже невидимою оку, а як крайність – просто перестає існувати.

Через деякі стадії можна перескочити, хоча наше дослідження показує, що компанії, як правило, всі проходять їх одну за одною, хтось швидше, хтось повільніше. Наприклад, для проходження через всі п’ять стадій Zenith знадобилося тридцять років, а Rubbermaid для падіння з кінця стадії 2 до стадії 5 виявилося достатньо всього п’яти. (Колапс фінансових компаній на кшталт Bear Stearns і Lehman Brothers, що трапився якраз у той момент, коли ми закінчували цю роботу, підкреслює лякаючу швидкість, з якою може наступати занепад). На якихось стадіях організації залишаються довго, якісь проскакують швидко; наприклад, Ames провела на стадії 3 менше двох років, а на стадії 4 – більше десяти і капітулювала, тільки опинившись на стадії 5. А ще стадії можуть перекриватися, коли фактори, характерні для попередньої стадії, відіграють помітну роль на стадії поточній. Наприклад, зарозумілість часто поєднується з неконтрольованим прагненням досягти більшого, навіть із запереченням ризику і небезпеки («З нами нічого серйозного статися не може – ми ж велика компанія!»).

ЧИ Є ВИХІД?

По-перше, вивчення одних лише історій успіху здатне послужити нам погану службу. Можна навчитися набагато більшого, проаналізувавши, чому великі компанії скочуються до посереднього рівня (або навіть гірше), і порівнявши їх з компаніями, що утримали рубіж. Більш того, один з ключів досягнення стійких результатів – розуміння того, як можна втратити колишню велич. Краще вчитися на невдачах інших, ніж ігнорувати їх досвід і повторювати їх помилки.

По-друге, в кінцевому рахунку я вважаю, що ця робота вселяє в нас обґрунтовані надії. З одного боку, маючи на руках «дорожню карту» занепаду, компанії, що йдуть до прірви, можуть вдарити по гальмах і розвернутися у зворотному напрямку. З іншого боку, ми виявили компанії, які відродилися – і в деяких випадках стали сильнішими – навіть після падіння в безодню на стадії 4. Такі компанії, як Nucor, Nordstrom, Disney і IBM, переживали похмурі періоди в своїй історії, але потім поверталися до життя.

Великі компанії можуть дуже сильно захитатися, але встояти. Хоча повернутися зі стадії 5 неможливо, але зі зловісних глибин стадії 4 є шанс рано чи пізно виринути назад. У підсумку занепад наздоганяє більшість компаній, і заперечувати цей факт ми не можемо. У той же час наше дослідження показує, що організаційний занепад багато в чому викликаний внутрішніми причинами, і відновлення, як правило, залежить від нас самих.

Джерело: http://www.management.com.ua/
Адаптація: Сергій Головко